Закон Госсена
Таким чином, можна назвати три найхарактерніші методологічні особливості австрійської школи:
По-перше, ідеалістичне відображення економічних процесів і явищ;
По-друге, використання в якості головного об’єкта дослідження не суспільного виробництва та індивідуального господарства;
По-третє, визнання примату споживання над виробництвом.
Лекція Неокласичні традиції в західній політичній економіці в другій половині ХІХ на початку ХХ ст.
План
1. Кембріджська школа.
2. Американська школа.
3. Шведська школа.
4. Математична школа.
1. Кембріджська школа.
У 90-х роках ХІХ ст. в Англії сформувалася так звана кембриджська економічна школа, засновником якої був економіст Альфред Маршалл.
Ця школа започаткувала новий напрям в економічній теорії – неокласичний.
У своїх працях у "Принципах політичної економії" він намагався розробити універсальну економічну концепцію, об’єднавши різні економічні теорії. Найбільшою заслугою є створення синтетичної теорії, яка поєднала елементи трудової теорії вартості і "теорії граничної корисності", що збагатило науку більш глибоким аналізом взаємозв’язку виробництва й обміну на підставі функціонального методу дослідження.
Він був першим, хто зайнявся мікроекономічним аналізом. Він розробив основи економічної політики монополістичної фірми. У центрі наукових пошуків Маршалла – ціна продукту, яку він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки. Суть теорії: це поєднання двох факторів, що впливають на ціну:
- ціна попиту (що формується під впливом попиту на товар;
- ціна пропозиції, яка залежить від витрат виробництва.
Отже, ціна є обмінною пропорцією, за якою товари і гроші взаємо обмінюються.
Існують різновиди цін:
- Ціна покупця – визначена корисність товару, це горішня межа ціни;
- Ціна продавця – визначена витратами на виробництво товару, це долішня межа ціни;
- Ринкова ціна – знаходиться поміж визначеними цінами покупця і продавця, визначена пропозицією й попитом.
Маршал звертає увагу Розподілу.
Головні її моменти:
Кожний із факторів виробництва – земля, праця, капітал і підприємницька діяльність – також підлягають дії попиту і пропорції.
Заробітна плата є винагородою робітникові за те, що він жертвує своєю працею. Прибуток капіталіста складається з двох частин:
1) підприємницький доход – винагорода за нагляд за виробництвом;
2) процент – винагорода капіталістів за очікування результатів або за ризик.
Важливим чинником організації та ефективного управління економікою, за Маршалом, є людський капітал. Здібності людини є важливими, як засоби виробництва, як і будь-який інший вид капіталу.
Важливим чинником організації та ефективного управління економікою, за Маршалом, є людський капітал. Здібності людини є важливими, як засоби виробництва, як і будь-який інший вид капіталу.
Книга Маршалла "Принципи політичної економії є одним із найважливіших творів з економічної теорії за останні 100 років.
Артур Пігу – послідовник Маршала, автор концепції економіки добробуту. Його концепція розглядає соціальний добробут як суму добробуту окремих індивідів. Основою соціального добробуту є економічний добробут, що трактується, як кількість задоволення, котре можна виразити в грошовому еквіваленті.
Ральф Хоутрі – він досліджував міжнародну торгівля і трудові відносини; тарифи та оподаткування; гроші та економічну владу. Він вважав, що за допомогою самих тільки грошових маніпуляцій можна поставити економічний цикл під контроль.
