Політична економія


Вчення про заробітну плату

Визначаючи заробітну плату, А. Сміт розглядав два стани суспіль-ства: при простому і капіталістичному товарному виробництві. В умо-вах першого він вважав заробітну плату рівну вартості виробленого товару. При другому способі виробництва‚ він зауважує, що робітник вже не одержує вартість всьго продукта своєї праці, тому і розрізняє різні суми заробітної плати. Найнижчу межу заробітної плати‚ А. Сміт називає фізичним мінімумом, стверджуючи, що подальше зниження собівартості робочої сили приведе до вимирання "раси цих робітників". Однак‚ він вважав, що стихійний ринковий механізм стримує природню (середню, нормальну) зарплату, яка в декілька разів вище фізичного мінімума. Значне підвищення цієї зарплатні, викликає зростання населення, що збільшить конкуренцію серед робітників і знову приведе до зменшення заробітної платні. В протилежному випадку‚ при зменшені зарплатні і відповідно, народжуваності, виникає конкуренція серед підприємців‚ що знову приведе до встановлення середньої заробітної плати. Таке розуміння відповідало загальному уявленню А. Сміта‚ про роль вільного ринку у встановленні відповідної економічної рівноваги.

А. Сміт підкреслює важливу роль, яку відіграє зарплата у житті держави, поділяючи країни на три групи:

· із прогресивним станом суспільства, коли зарплата зростає і становище працюючих покращується;

· із регресивним станом суспільства, коли зарплата падає і становище працюючих стає гірше;

· із сталим станом суспільства, коли заробітна плата залишається непорушною, а матеріальне становище працюючих залишається важким, але постійним.

А. Сміт приділяв велике значення високій зарплаті, кажучи, що вона стимулює працюючих до більш продуктивної праці, і категорично не погоджувався з Мальтусом, який вважав бідність робітників неминучою. Таким чином, основне достоїнство теорії А. Сміта стало те, що вона сприяла рухові шляхом добробуту суспільства в цілому.

Популярні записи