Економічна теорія Туган-Барановського
Михайло Туган-Барановський (1865-1919). Він не був послідовником жодної з шкіл, але вмів у кожній виявити сильні і слабкі сторони. В праці(1890) проаналізував розвиток теорії граничної корисності від її витоків до більш пізніх праць. Зробив висновок про доцільність використання в економічних дослідженнях теорії корисності. Вводить у науковий обіг поняття "Вартість" та "Трудова вартість". Перша на відміну від поняття"Цінність" є господарска витрата, що здійснюється для здобування предмету і включає витрати засобів виробництва та праці, друга "Трудова вартість"- частина цієї витрати. А саме витрата праці. Формує закон "Теореми цінності", згідно з яким граничні корисності господарських благ, що вірно відтворюються, прямо пропорційних їх трудових вартостям. Замінює поняття"Продуктивні сили" поняттям матеріальним факторам виробництва. Звертає увагу на проблеми кризових явищ в еволюції капіталістичної економіки. Визначає нові підходи у розв"язанні проблеми криз та започатковують сучасну теорію кон"юнктури. Запропонував власні схеми капіталістичного відтворення. Зробив висновки, що попит на товари створився самим виробництвом і ніяких зовнішніх меж розширеного відтворення, крім браку сил не існує абсолютна величина прибутку визначається тими ж факторами, що й величина зарплати. Основою прибутку є власність на засоби виробництва. Ренту розглядають як наслідок природних стійких відмінностей продукту праці в різних пунктах виробництва і визначають як "нетрудовий дохід, що витікає з користуванням корисними властивостями землі" зростання її – прогрес землеробства.
Він 1-им сформулював основний З-н інвестиційної те-орії циклів: фази пром-ого циклу визначаються активністю інвестування. Саме збільшення інвес-тицій у галузях, що виготовляють засоби В поро-джує мультиплікаційний процес всіх елементів ек-ної активності. Він писав, що Причина криз криється "у сфері нагромадження і витрачання сус-ого капіталу" за порушення пропорційності його розподілу в різних сферах застосування капіталу.
Регулювання інвестицій, правильний їх розподіл хоча б тільки в галузях, що виготовляють капіта-льні блага відкриває можливості для безмежного розширення кап-ого В.
8. Теоретична сис-ма та ек-на програма Дж. М. Кейнса
Джон Мейнард Кейнс (1883-1946)
Головна Праця - "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936). Чітко сформулював новий напрям ек-ної теорії – теорія держ. регулювання ек-ки. Показав неможливість безмежного зниження норми % з метою стимулювання інвестицій.
Сучасний рівень В залежить від сукупного і ефективного по-питу, що забезпечений грішми, тобто від реальних витрат на придбання товарів та послуг. У зв’язку з цим звертає увагу на проблему реалізації та показує, що неузгодженність саме у сфері попиту і створюють у кап-ому сус-ві головну перешкоду для використання ресурсів, що труднощі з реалізацією якраз й призводять до порушень процесу відтворення. Нац-ний доход витрачається на спож-ня і нагромадження, складається з особистого та виробничого попиту. Особисте спож-ня складає близько 2/3 всіх закуплених товарів та послуг. Розглядав доход, що є у розпорядженні, як першочерговий фактор, що визначає стр-ру спож-ких витрат. Витрати на спож-ня зростають у міру збільшення цього доходу. Людина схильна споживати менше із зростанням її доходу – "Основний психологічний з-н".
Основними факторами, що впливають на обсяг інвес-тицій є норма % і норма очікуваного прибутку. Інвестиції можуть здійснюватися лише у тому випадку, якщо очікуваний прибуток буде вищим, ніж %, що сплачується в рахунок отримання позики. Необхідна умова нормального розв-ку ек-ки та її перебування у стані рівноваги полягає у тому, щоб вакуум, утворюваний внаслідок розриву між рівнем доходу та спож-ня заповнювався збільшенням інвестиційних витрат, котрі покликані поглинути все зростаючий обсяг заощаджень. Це можливо тільки тоді, коли інвестиції = заощадженням. Заощадження здійснюють спож-чі, а інвестиції – вир-ки.
Вказував на існування 3-х мотивів, здатних спонукати людину зберігати гроші за-мість активів, що приносять доход (земля, будівлі, акції, облігації). До них належать: трансакцій-ний мотив (бажання мати готівку для непередбачених платежів), мотив остороги та спекулятивний мотив (страх втратити капітал). Цілісна картина ек-ної сис-ми відповідно може бути представ-лена такою схемою. Сукупний попит становить суму витрат сус-ва на спож-ня та очікуваних вит-рат сус-ва на інвестиції. Існує єдиний рівень нац-ого доходу, при якому сукупні витрати сус-ва (су - купний попит) = нац-ому прибутку (сукупній про-позиції). Це і є необхідний рівень рівноваги нац-ого доходу. Ек-на сис–ма не зможе досягти рівно-ваги за будь-якого ін. рівня нац-ого доходу, бо в цьому випадку плани покупців не будуть співпадати з діями вир-ків.
Конкретні напрями державного втручання в ек-ку і держ. регулювання охоплюють 3 основні сфери: грошовий обіг та грошову політику, нагромадження капіталу та інвестування і реалізацію вироблених товарів. Кейнсіанська теорія попиту на гроші зветься Теорією "переваги ліквідності". Виступав прихильником наявності великої к-ті грошей в обігу, що повинно було впливати на зниження % ставки. Це повинно було стати стимулом зменшення "обережності ліквідності" та зростання інвестицій. Вважав, що високий % є перешкодою для перетворення грошових ресурсів в інвестиції, відстоював необхідність максимального зниження рівня % як засобу, який заохочує використання нагромаджень на виробничі цілі.
Від Кейнса бере початок Концепція дефіцитного фінансування або штучного накачування грошей в ек-ку, що є доповненням до загального потоку витрат і компенсує недостатній попит, зайнятість та прискорює зростання нац-ого доходу. Основним стратегічним напрямом ек-ної політики дер-жави повинна стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння тому, щоб максимально можливо заощадження перетворювалися у капіталовкладення. При загрозі ек-ого спаду уряд може протидіяти цьому шляхом скорочення податків, збільшення трансфертних платежів чи підвищення видатків на оборону, розв-к інфраструктури або інші цілі. При загрозі інфляції уряд може підвищити податки, зменшити трансфертні платежі, відкласти заплановані державні закупівлі. Зміна рівня рівноваги нац-ого доходу відбувається більшою мі-рою, ніж зміни висхідного рівня автономних вит-рат, що його викликали. Це поняття у макроек-ної теорії відоме як мультиплікаційний ефект.
Мультиплікатор витрат визначається як відношу-ння відхилень від рівновісного доходу до почат-кової зміни у випадках (на інвестиції), що викликали цю зміну. ΔY=ΔI*(1/(1-r)), деY – приріст до-ходу; I – приріст інвестицій, що викликав приріст доходу;r - "гранична схильність до спож-ня";1/ 1-r – це і є величина мультиплікатора, що виражена через "граничну схильність до спож-ня". За даних обставин може бути встановлено певне співвідношення між доходом та інвестиціями, яке слід назвати мультиплікатором. Виходячи з цієї формальної алгебраїчної залежності – зростання ін-вестицій автоматично веде до зростання зайнятості та до пропорційного зростання нац-ого доходу, а коефіцієнтом пропорційності є величина мультиплікатора.
