Соціально-економічні теорії А. Сміта

Розподіл праці займає ключове місце в економічній системі А. Сміта. Фундаментальне значення цього елементу‚ А. Сміт пояснював, по-перше, тим що розподіл праці являється причиною, що стимулює продуктивність‚ а розвиток виробництва визначає весь добробут країни. Він вважав, що розподіл праці підвищує продуктивність трьома способами:

· збільшення вправності кожного окремого робітника;

· збереженням часу при переході від одного виду діяльності до іншого;

· стимулювання винаходом і виробництвом машин, що полегшують і зменшують людську працю.

По-друге, він бачив загальну сукупність індивідів, егоїстичних за своєю сутністю, і єдиною ланкою, яка поєднує їх в систему, вважав розподіл праці, що виник із-за природньої схильності людини до обміну.

В теорії розподілу праці А. Сміт відобразив тенденцію до развитку машиного виробництва. Він стверджував, що об’єм виробництва і споживання продуктів визначається двома головними факторами: відсотком населення, яке зайняте продуктивною працею, і рівнем продуктивності праці.

Будучи об’єктивним спостерігачем‚ він відобразив процес перетворення робітника в спеціалізовану машину, різке погіршення умов його праці. Щоб перервати дану тенденцію, що загрожувала виродженням значного числа населення, А. Сміт був згодний також застосувати допомогу держави, хоч і в принципі був проти втручання її в економіку.

Однак А. Сміт не помічав принципової відмінності між розподілом праці всередині мануфактури і розподілом праці в суспільстві, між підприємствами і галузями. Все суспільство бачилося йому гігантською мануфактурою, а розподіл праці - всезагальною формою співробітництва індивідів.