Політична економія


Економічна концепція

П'єр Жозеф Прудон (1809—1865) — народився у французькому місті Безансоні в сім'ї бідного пивовара. Учився в коледжі, працю­вав робітником у друкарні, займався самоосвітою. 1840 p. видає в Парижі книжку "Що таке власність", в якій гостро критикує капіта­лізм і кидає виклик буржуазії, проголосивши своє знамените гасло "власність — це крадіжка", 1846 p. він видав книжку "Система еко­номічних суперечностей або Філософія злиденності", на яку К. Маркс відповів своєю працею "Злиденність філософії".

У творі Прудона викладено систему його економічних поглядів, в основу яких узято було ідеї дрібнобуржуазного соціалізму. У на­ступних працях він розробляє проекти "реформування" капіталізму. Це реформування Прудон сподівається здійснити через викуп робі­тниками засобів виробництва в буржуазії, створення майстерень і підприємств на акціонерній основі, що в них робітники-акціонери будуть працювати й одержувати продукти за собівартістю.

1848 p. Прудона обрали членом Національних зборів від пари­зьких робітників. На розгляд зборів він вносить проект податкової реформи і створення "Народного банку", але проект не був прийнятий. 1849 p. Прудон сам зробив спробу втілити ідею створення "На­родного банку" в життя через організацію акціонерного товариства, але вона виявилась безрезультатною (банк проіснував два місяці). Невдалою була і його діяльність як видавця газет. За досить гостру критику капіталізму Прудона двічі заарештовували.

Методології Прудона притаманний ідеалізм і суб'єктивізм. Еко­номічні категорії він розглядає як втілення "абсолютного розуму", як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. Намагаючись застосу­вати в дослідженні гегелівський діалектичний метод, Прудон обме­жує його, по суті, намаганням виявити в категоріях і економічних процесах "добрі" і "погані" сторони. Отже, економічні категорії та економічні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поєднання протилежних властивостей. Керуючись таким підходом, Прудон уважав, що завжди можна зберегти добрі сторони й позбутись поганих. Це стосується як економічних категорій, так і капіталістичного виробництва в цілому.

Теорія цінності. Цінність Прудон розглядає як вічну абстрактну категорію, що є носієм двох абстрактних протилежних ідей: ідеї споживної цінності і ідеї мінової цінності. Між споживною цінністю і міновою цінністю існує "антиномія" — протилежність. Споживна цінність виступає як втілення достатку, багатства, а мінова — як ві­дображення винятковості.

Примиренням цих суперечливих сторін синтезом споживної й мінової цінностей у Прудона виступає конституйована або синтети­чна цінність. Вона встановлюється в обміні. Обмін, писав Прудон, об'єднує елементи багатства, створені різними галузями виробницт­ва, в одне ціле. Саме обмін робить цінність конституйованою.

У процесі обміну, на ринку, відбувається своєрідний добір про­дуктів. Одні з них суспільство визнає за цінності і включає до скла­ду суспільного багатства. Інші — ні. Створює й комбінує елементи багатства згідно із "законом пропорційності цінностей" лише праця. Виходячи з цього закону Прудон називає конституйовану синтетич­ну цінність пропорційною.

Отже, конституйована цінність, на думку Прудона, виникає в обміні та обов'язково реалізується на ринку. Вона є Конституйова­ною тому, що передбачає злиття, комбінування окремих елементів багатства в одне ціле, Синтетичною тому, що знімає протилежність споживної й мінової цінностей, Пропорційною, оскільки виникає в результаті встановлення працею пропорцій, що в них відбувається комбінування елементів багатства.

Для подолання труднощів товарного виробництва (затоварюван­ня, диспропорції тощо) потрібно, на думку Прудона, кожний товар наділити конституйованою цінністю, гарантувати його реалізацію. Своєю теорією конституйованої цінності Прудон намагається усунуги суперечності капіталістичного товарного виробництва, супе­речність між товаром і грошима, надавши самому товару властивос­тей, притаманних грошам.

У теорії цінності Прудона важливим є те, що вона поєднує міно­ву концепцію цінності з трудовою концепцією і визнає два джерела цінності — обмін і працю.

Економічна програма Прудона. Як дрібнобуржуазний ідеолог Прудон зв'язував причини труднощів дрібного виробника з недолі­ками обміну, з проблемою збуту. Основною причиною зубожіння й несправедливості він оголошує обмін і гроші. І саме з цих позицій опрацьовує економічну програму реформування капіталізму через реформування обміну.

Прудон хоче зберегти товарне виробництво, в якому бачить вер­шину людської свободи й особистої незалежності. Він обстоює дрі­бну власність і передачу великих виробництв у власність їхніх колек­тивів. Панування дрібних товаровиробників, на його думку, зумо­вить обмін продуктами праці за трудовим еквівалентом*. Для спри­яння дрібним виробникам у реалізації продукції Прудонпропонував і, як уже зазначалось, зробив спробу створити обмінний банк — "Народний банк". Банк приймав би від товаровиробників товари і видавав би їм трудові талони, "робочі гроші", які засвідчували б кількість праці, витраченої на виготовлення товару. За ці "робочі гроші" товаровиробник і одержував би в банку потрібні йому інші товари. Запровадженням "робочих грошей" замість реальних Пру­дон сподівався встановити в суспільстві рівність і справедливість, позбутися експлуатації, оскільки кожен одержував би стільки, скіль­ки виробив сам, залишити "добрі" сторони товарного виробництва й ліквідувати "погані".

Ці дрібнобуржуазні ілюзії було породжено недостатнім розумін­ням Прудоном таких категорій, як гроші, товар, прибуток, капітал та й самої суті капіталістичного виробництва, з ідеєю реформування якого через обмін він виступав.

Капітал Прудон переважно трактує як гроші, вважаючи про­відною його формою тільки капітал позичковий. Процент, на дум­ку Прудона, — це та єдина форма, в якій втілено неоплачену пра­цю робітника. Прибуток Прудон розглядає як різновид заробітної плати.

Оскільки економічною основою експлуатації у Прудона є про­цент, то зниження ставки процента "примусовими законами" і зве­дення її до нуля — це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Керуючись такою логікою, він розвиває ідею "дарового кредиту". Виступаючи проти грошей, Прудон водночас пропонував надавати через банк робітникам і товаровиробникам безпроцентний кредит у грошовій формі. Надання "дарового кредиту" усуває можливість позичати гроші під проценти і тим самим, на думку Прудона, ліквідує експлуатацію.

Внаслідок такої реформи (надання всім і кожному "дарового кредиту") здійсниться не лише "злиття класів", бо залишатимуться лише трудящі, які обмінюватимуться продуктами відповідно до їх­ньої ціни, уряд теж стане непотрібним, оскільки буде гарантовано справедливість у процесі обміну, усі будуть рівними, і зникнуть джерела конфліктів.

Прудон є противником як буржуазної демократії і монархії, так і комунізму. Рушійною силою суспільства він вважає клас дрібних виробників, економічну основу якого становить дрібна власність і якому притаманна певна відокремленість, ізольованість. Його члени не повинні об'єднуватися в жодні державно-суспільні організації. Прудон взагалі виступає проти держави. Зв'язок між окремими гос­подарствами має здійснюватись через обмін і взаємодопомогу.

Дрібнобуржуазний соціалізм Прудона мав значне поширення в другій половині XIX ст. в багатьох європейських країнах. Його ідеї сприйняли бакуністи, а згодом анархо-синдикалісти.

Популярні записи