Капіталізм і соціалізм
Власної теоретико-економічної концепції (як національної, так і міжнародної") соціал-демократія не має. Вона пристосовує сучасні економічні теорії, провідні доктрини (кейнсіанські, неокласичні, інституціональні), їх інструментарій і рецепти для розв'язування конкретних соціально-економічних проблем.
Так, кейнсіанські способи регулювання економіки використовували майже всі соціал-демократичні уряди, дещо трансформуючи економічну роль держави в "соціальну", закріплюючи за державою функцію соціального гаранта захисту інтересів громадян.
Але існує ряд спільних проблем, які вирішуються в межах всіх національних моделей "змішаної економіки":
—створення умов для співіснування різних форм власності на засоби виробництва і типів підприємств (приватної, державної і суспільної форм власності, ринкового і монополістичного секторів, приватних, державних і суспільних підприємств);
— визначення форм економічної демократії і вирішення зв'язаних з ними питань самоуправління та участі трудящих в управлінні;
— визначення меж втручання держави в економіку та форм участі держави у виробництві;
— визначення меж суспільного контролю за виробництвом і розподілом;
— визначення методів управління "змішаною економікою", ступеня поєднання планового та ринкового механізмів регулювання економіки;
— принципи політики соціального реформування, управління соціальною сферою та формування її інфраструктури, і вирішення, зв'язаного з цим питання про головну мету економічної політики і засоби її досягнення.
Різні способи вирішення цих проблем визначають національну специфіку соціального реформування в окремих країнах, надають особливих рис моделям "змішаного економічного ладу" як "третього шляху" економічного розвитку.
У межах національних соціал-демократій було створено кілька різновидів моделей змішаного економічного ладу, серед яких умовно виокремлюють німецьку (і близьку до неї австрійську), скандинавську, французьку, лейбористську ("фабіанську").
